І рвуться вірші крізь дощі.
То осінь геть іти не хоче,
Хоч й відлетіли вже ключі.
І мрії в вирій відлетіли
Про тепле море й листя пальм.
Ми полюбити й це зуміли,
Та вірші знову йдуть на спад.
Така це осінь чи лиш північ,
Що хочеться писати знов?
А тут римується лиш Ґрінвіч,
А тут чекає лиш любов.
2018
© Copyright: Женева Маррон
Комментариев нет:
Отправить комментарий