Дівчатка

Дівчатка легесенько здійснюють мрії –

Так просто, бо бачать у со́бі природню красу.

Париж або Рим, Барселона чи Київ?
Я так розважаюсь і щастя несу.

Дівчатка цілують легенько у щічку
Дівчаток і платоспроможних чоловіків.
Ніхто не говорить у світі про вічність,
Бо ми ж тут, напевно, на праві птахів:

Полетимо, куди бачим, бо можна ж!
Ніхто не тримає й не вказує вже.
Любові забулись колишні (чи хто зна?).
Літак знов за море мене понесе...

А там всі заможні й щасливі (здається),
А там є шампанське за рік зарплатні.
А десь там під ранок у грудях заб’ється
Сполохане серце. Заб’ється чи ні?

Та ні, не заб’ється. Немає, затихло.
Тут гроші і щастя, куповане ж ба!
Домівку покину, забудеться лихо.
І знов нічні танці, чужих знов юрба.

А хтось десь там пише усміхнені вірші,
І сонячні, й теплі, як світло з-під вій.
У неї мандрівки нітрохи не гірші,
Живе десь далеко, під хмарами мрій.

І пише, й сміється. Й таких от жаліє.
Бо знає: буває неначе зі сну.
Париж або Рим, Барселона чи Київ?
Сама обирає любові весну.

2016

 © Copyright: Женева Маррон