Бiльше не тiкатиму

Тікати з міста ранковими трамваями, 

Ховатись в вулицях і плутати слова.
Я твоє місто маю поглядом розкраяти,
А я мовчу і насолождуюсь – таки жива.

По потягах години рахуватиму,
Бо вже світанок втратив часу лік.
Я обіцяю, більше не тікатиму,
Коли кохання ступить на поріг.

2013

© Copyright: Женева Маррон